Тренд «зелена економіка» має глибоко міжгалузевий характер. Врахування гендерного підходу в політиці зеленої реконструкції — це не лише справедливо, а й стратегічно необхідно для розкриття повного економічного потенціалу України. Російська агресія посилила екологічні проблеми України, спричинивши збільшення небезпечних та будівельних відходів. Саме тому відбудова країни має базуватися на використанні найкращих технологій та екологічно чистих методів управління, зменшуючи вплив на довкілля. Пріоритетами відновлення є захист біорізноманіття, зменшення забруднення та забезпечення інклюзивності для врахування потреб усіх груп населення.

З огляду на зелену трансформацію економіки центральним завданням програми Європейського Союзу щодо фінансової підтримки України є надання країні можливості зробити крок до процвітаючої, екологічно стійкої економіки. Концепція зеленої економіки охоплює всебічний розвиток суспільства, економіки та країни загалом і передбачає, що управління не може бути гендерно нейтральним. Ефективне післявоєнне відновлення можливе лише через екологічний підхід, який враховує внесок усіх груп населення, зокрема жінок і дівчат, у використання природних ресурсів. Залучення їхнього досвіду сприяє розробці безпечних та сталих стратегій відновлення. У своєму зобов'язанні «відбудувати краще, ніж було» (Build Back Better) Україна надає пріоритет гендерній рівності та розширенню прав і можливостей жінок, а Державна стратегія забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків на період до 2030 року та операційний план з її реалізації на 2022–2024 роки відповідає міжнародним стандартам, що прокладає шлях до справедливого та інклюзивного відновлення.

Зелена трансформація в Україні просувається повільно через політичні, економічні та технічні причини. Серед викликів варто назвати також недостатнє представництво жінок на рівні прийняття управлінських рішень щодо енергетики та зміни клімату, «гендерну сліпоту» окремих політик. Крім цього, у сфері енергетики та кліматичної політики існує значний гендерний розрив в оплаті праці. Інтеграція принципу гендерної рівності в усі питання клімату та навколишнього середовища передбачає розв'язання низки проблем та викликів (детально див. тут), зокрема:

1. Зміна клімату по-різному впливає на різні групи жінок і чоловіків. Наприклад, жінки та дівчата, особливо в сільських громадах, часто більше залежать від природних ресурсів, які необхідні для виживання, та можуть бути більш уразливими щодо зміни клімату, оскільки мають менший доступ до освіти, можливостей працевлаштування та інших ресурсів.

2. Відмінності в ролях і обов'язках. Наприклад, жінки та дівчата часто відповідають за забезпечення своїх домогосподарств водою, паливом та їжею, тому зміна клімату на них впливає особливо сильно через зміну доступу до цих ресурсів. Це, зі свого боку, може збільшити їхнє навантаження вдома та скоротити час для інших справ, зокрема на навчання та оплачувану роботу.

3. Обмежений доступ до ресурсів. Жінки та дівчата, особливо з уразливих верств населення, часто мають обмежений доступ до землі, кредитів, цифрових технологій та інформації, що знижує їх спроможність швидко адаптуватися до зміни клімату. Вони також можуть бути недостатньо представлені в процесі прийняття рішень як на національному, так і на місцевому рівнях, що знижує врахування їхніх потреб та інтересів у кліматичних стратегіях.

Розроблені Україною стратегічні документи та програми їх реалізації базуються на міжнародних зобов'язаннях України та національному законодавстві у сфері гендерної рівності, навколишнього середовища та зміни клімату (див. таблицю з переліком документів).

Таблиця «Ключові міжнародні та національні документи України з питань гендерної рівності, охорони довкілля та зміни клімату»

Національна кліматична політика має відповідати цілям і принципам Європейськогозеленого курсу. Для цього розробляються не лише відповідні політики та законодавство, а й практичні кліматичні дії, які безпосередньо впливають на життя українців. Ефективна реалізація кліматичної політики потребує необхідних зусиль з боку національних і міжнародних інституцій, громадських організацій, що, зі свого боку, потребує дослідження того, що пересічні громадяни знають про зміну клімату, чи відчувають вони її наслідки та потребу адаптуватися до зміни клімату, що роблять окремі кліматичні експерти, що вони думають про певні дії уряду щодо кліматичної політики тощо.

Принципи відбудови України передбачають не лише повернення до довоєнного стану, а й повноцінний розвиток та інтеграцію в Європейське співтовариство. Це ґрунтується на засадах сталого розвитку, Європейського зеленого курсу та критеріях членства в ЄС (див. тут і тут), а саме:

1. Реконструкція має служити потребам різних груп жінок і чоловіків і сприяти сталому розвитку України. Інвестиційна політика та фінансування економічного відновлення мають відповідати цілям сталого розвитку та бути орієнтованими на людей.

2. Місцеве самоврядування, прозорість та участь громадськості є ключовими у прийнятті рішень, особливо при розробці стратегій та планів післявоєнного відновлення. Важливо, щоб місцева влада брала на себе лідерство та відповідальність, діючи за принципом субсидіарності, що підтримує реформу децентралізації та враховує внесок громад за результатами проведеного гендерного аналізу.

3. Ефективне функціонування та використання цільових / донорських коштів на післявоєнне відновлення та розвиток зеленої економіки має бути відкритим і публічним, із широким залученням всіх зацікавлених сторін.

Важливість гендерних аспектів уЗеленому переході України відображається не лише у нормативно- правових актах, стратегіях, розроблених останніми роками, а й у ставленні українців до питання екології. Так, дослідження, проведене дослідницькою компанією «Соціоінформ» у 2024 році, підкреслює не лише актуальність тематики екології та зеленого переходу в цілому та залежність очікувань і готовності долучитись до екологічно відповідального життя, а й залежність цього ставлення від гендерних аспектів (детально тут).

Більшість українців переконані, що зміна клімату є серйозною проблемою (55,6%), а третина — дуже серйозною (10 за шкалою від 1 до 10). Бачення респондентів суттєво залежить від віку, місця проживання та статі. Наприклад, жінки частіше вважають зміну клімату серйозною проблемою (61,3% жінок проти 48,7% чоловіків),75,8% жінок сприймають зміну клімату як загрозу.

Українці підтримують заходи з пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них у процесі післявоєнного відновлення. При цьому важливо враховувати, що екологічні проблеми непропорційно впливають на здоров'я жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, тому їхні потреби в адаптації до цих наслідків різняться.

В Україні спостерігаються позитивні зміни в представленості жінок на керівних посадах, зокрема в енергетичній сфері, де Міністерство захисту довкілля очолює жінка з досвідом у зеленій економіці, а також введено посаду радника/-ці з гендерної рівності в Міністерстві енергетики. Проте жінки досі складають лише 32% на керівних посадах у секторі відновлюваної енергетики (див. тут).

В Україні реалізуються громадські ініціативи щодо рівності, які охоплюють соціальну політику, зайнятість та гендерну рівність, щоб створити інклюзивні та справедливі умови в українському енергетичному секторі. Соціально незахищені верстви населення, особливо жінки з низькими доходами, потребують інформації про причини та наслідки зміни клімату, а також її вплив на них. Для цієї групи важливо забезпечити доступні економічні можливості. Проведене ГО «Жіночий енергетичний клуб України» в межах Німецько-українського енергетичного партнерства дослідження «Роль жінок в енергетичному секторі України під час війни: до стійкості і рівності» (2024) підтверджує значний гендерний розрив в енергетичному секторі. Дослідження підтверджує концентрацію жінок на адміністративних (офісних) посадах і домінування чоловіків на технічних посадах. Водночас з'явилася тенденція впливу війни на гендерну сегрегацію: можливості працевлаштування жінок в енергетиці зросли з мобілізацією чоловіків. За таких умов жінки стають більш надійним резервом для роботодавців в умовах воєнного стану. Їх частка зросла в «чоловічих» професіях, зокрема в енергетичному секторі та агросфері.

Одним із кроків до інституційної сталості зеленого переходу є впровадження нового стандарту, який допомагає скорочувати викиди вуглекислого газу відповідно до енергетичної стратегії до 2050 року. Стандарт EITI 2023 передбачає посилення участі громадськості у прийнятті рішень щодо використання ґрунтів, а також вимоги до розкриття інформації про процедури консультацій та отримання попередньої згоди на підприємницьку діяльність. Він також вимагає прозорості у питаннях трудових відносин, зокрема щодо співвідношення жінок і чоловіків, різниці в доходах та представленості на керівних посад.

Тема екологічної відповідальності та альтернативної енергетики актуальна для всіх галузей і регіонів, тому держава підтримує екологічно відповідальний бізнес через різні програми, як-от платформа «Дія», ініціативи профільних Міністерств та міжнародні проєкти, наприклад, Climate Innovation Vouchers.

Ці програми допомагають компаніям розвивати екологічні рішення. Місцеві ініціативи також відіграють важливу роль, наприклад, проєкт «Екоініціатива» у Черкасах та «Сонячна допомога Україні», започаткований ГО «Екоклуб» за підтримки Української асоціації сонячної енергетики.

Важливим напрямом є робота з молоддю та школярами, щоб привернути їх увагу до раціонального використання енергії, економії ресурсів та охорони довкілля. Метою є підвищення знань та навичок у сфері сталого розвитку і стимулювання інтересу до екологічних та енергетичних проєктів для створення відповідального майбутнього. Так, Жіночий екологічний клуб України за підтримки українського представництва Фонду ім. Гайнриха Бьолля ініціював Конкурс «ЕкоМайбуття», на який було подано понад 60 заявок, серед яких 72 % — за авторства дівчат, які становили і більшість серед фіналістів (75%). Ініціативи є досить різноплановими: від створення крафтового виробництва, соціального кафе до облаштування «зеленої» парковки та компостування. Усіх їх об'єднує формування екологічної відповідальності та фінансової спроможності молоді, зокрема дівчат. Важливою є і підтримка жінок, зокрема з вразливих груп населення, які готові отримати нові професійні знання та навички у «нетрадиційних» професіях. Навчання «Монтувальниця сонячних електростанцій», ініційоване командою Greenpeace, надає можливість опанувати нову професію та збільшити представництво жінок у «зеленій» сфері.

Україна активно бере на себе зобов'язання в межах міжнародних документів, і значна частина національних стратегій спрямована на охорону навколишнього середовища. Водночас важливо усунути гендерні розриви, як-от нерівний розподіл праці, недостатнє представництво жінок у прийнятті рішень та різницю в оплаті праці, через спрямування політики на їх подолання. Синергія між місцевими ініціативами, підтриманими донорськими організаціями, та ефективними національними діями сприятиме прискоренню зеленого переходу як під час війни, так і в період відновлення.

Зелений перехід є ключовим кроком до сталого розвитку та захисту довкілля, особливо для України, яка стикається з екологічними проблемами через індустріалізацію та війну. Жінки відіграють важливу роль у цьому процесі, роблячи свій внесок у стійкі практики та пропонуючи унікальні перспективи для інноваційних рішень.

Для розробки та впровадження заходів з мінімізації негативних наслідків зміни клімату необхідно проводити гендерну оцінку проєктів, програм і стратегій, зокрема збирати гендерно дезагреговані дані та визначати потреби різних груп населення. Важливо також проводити інформаційні кампанії для підвищення освіченості жінок і чоловіків щодо небезпеки зміни клімату та розвитку екологічної свідомості, враховуючи особливості цільової аудиторії. Зелений перехід енергетичного сектору має здійснюватися з урахуванням гендерних потреб, щоб забезпечити більш рівномірний розподіл ресурсів. Для цього необхідно залучати більше жінок та молоді до екологічних проєктів, а також створювати умови для розвитку кар'єри на керівних посадах у сферах, що традиційно вважаються «чоловічими».

Авторки:
Малько Юлія, кандидатка наук з державного управління, експертка з гендерно відповідального врядування, аналітичний центр БЮРО "Гендерних стратегій та бюджетування"
Свідерська Наталія, експертка з гендерно відповідального врядування, аналітичний центр БЮРО "Гендерних стратегій та бюджетування"
Рябушенко Наталія, експертка з гендерно відповідального врядування, аналітичний центр БЮРО "Гендерних стратегій та бюджетування"

Загальна редакція:
Наталія Ревуцька, к.е.н., координаторка ГО «Жіночий енергетичний клуб України».

Публікацію підготовлено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна та за фінансової допомоги European Union in Ukraine у межах проєкту "Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу".